До мобільної бригади Юлія вперше прийшла у 2023 році. Тоді вона звернулась нібито проконсультуватися для подруги. У ході бесіди фахівець виявила, що насправді допомога потрібна самій Юлії, але вона соромиться це визнати. Запропонувавши зустрітись у місці, де жінці буде безпечно та комфортно розмовляти, виявилось, що жінка ніде не почуває себе у безпеці. Юля розповіла, що вона все життя живе в замкнутому колі. Спочатку пив дідусь, потім тато, зрештою чоловік. Доросла донька закордоном неодноразово кликала мати до себе, але та завжди відмовлялась. Жінка не в змозі була щось змінити, бо навіть не уявляла як. «Я все життя працюю на декількох роботах, тягну всіх на собі. Часу прибрати вдома не вистачає, сил на себе просто немає. Друзів немає, колеги по роботі мене обходять стороною. Жодна жива душа не здогадується, що я живу в такому пеклі багато років. Якби хоч не бив, а так…».
Після декількох зустрічей з мобільною бригадою жінка вирішила самостійно спробувати все змінити в житті: пішла від чоловіка, знайшла гарно оплачувану роботу, зайнялась собою. Коли у 2024 році на телефон мобільної бригади надійшло повідомлення щодо вчинення домашнього насильства, у змученій жінці із заплаканими очима фахівці ледь впізнали Юлію. Жінка розповіла, що чоловік вмовив її спробувати ще раз, і наразі жінка на тому самому етапі, на якому була все життя. Фахівці мобільної бригади знову простягнули руку допомоги Юлії, і наразі вона винайняла житло, де проживає одна, та працює з психологом. «Що змінилось у моєму житті? Та все. Я геть по-іншому дивлюсь на себе у дзеркало. Я нарешті зрозуміла, що я не рятівник, хоче псувати собі життя – нехай п’є, я більше в цьому участь не приймаю. А взагалі, я до доньки збираюсь. Онуків ще не бачила».
Мобільні бригади працюють за підтримки UNFPA, Фонд Народонаселення ООН в Україні - UNFPA Ukraine, у координації з Офіс Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції через імплементаційного партнера – Громадський Рух «Віра, Надія, Любов».
