top of page

15.02.2024

Історія, яка змінила життя.

Мобільна бригада м. Ужгород.

На момент нашого знайомства (на початку 2023р) чоловік Дарини (імʼя змінене), вже мав 7 адміністративних протоколів за вчинення домашнього насильства за ст.173-2 КУпАП та один обмежувальний припис, який був виданий ще у 2019 році, до децентралізації, за сприяння служби у справах дітей, через систематичне вчинення стосовно своєї молодшої дочки економічного насильства, однак вже давно втратив свою силу. Хочеться зазначити, що дівчинка має серйозні вроджені захворювання, через що вона не ходить, самостійно не їсть, погано бачить, чує та зовсім не говорить. Звісно, потребує постійного стороннього догляду, масажів та лікування. Через це мати буквально прикута до дитини, а дитина потребує безперебійного доступу до води, яку постійно відключав чоловік, у той час, як перекрити та ввімкнути її можна було тільки у сусідньому будинку, власницею якого є його мама, яка всіляко підтримує сина та ігнорувала невістку.

Чоловік чинив так зване «тихе насильство» - тобто психологічне. Шантажував, ображав, мовчки переслідував жінку по будинку, ховав їжу, щоб їй доводилося просити в нього, а коли вона це робила то він починав над нею насміхатися. Часто стояв просто біля дверей кімнати годинами, мовчки, дивився на неї, щоб вона бачила де він, і не могла відчувати себе у безпеці. Коли вона говорила, щоб він цього не робив, то чоловік починав кричати і Дарина викликала поліцію.

із цих викликів потрапив до нашої мобільної бригади. Зрозумівши ситуацію, бачачи потребу у терміновому заборонному приписі, нами було зібрано мультдисциплінарну команду з працівників поліції, соціальної служби та служби у справах дітей, на жаль, по прибутті до сімʼї чоловіка не було вдома. Однак, саме цим ми показали територіальній громаді, що в них є випадки домашнього насильства, бо раніше вони його не бачили, а поліції те, що за справою будуть дивитися.

Клієнтку було проінформовано про можливі подальші дії, про можливість звернення до суду та безкоштовних послуг для неї, у тому числі юридичні, та вона відмовлялася, так як була зневірена в судовій та правоохоронних системах.

Соціальна працівниця мобільної бригади 6.1, Погоріляк Маріанна, могла консультувати клієнтку годинами, бо бачила її потребу у підтримці, розуміла, що жінці потрібно трішки часу аби довіритися нам та зробити перші кроки. Вже за декілька тижнів після виклику поліції жінка одразу набрала нас і в телефонному режимі Маріанною було проконсультовано як постраждалу, так і поліцію ТГ стосовно термінового заборонного припису.

Після цього, жінка все ж погодилася звернутися до безоплатної правничої допомоги.

Мобільною бригадою було здійснено такі втручання:

⁃ Первинні консультації соціальної працівниці та психологині.

⁃ Допомога в поновленні документів.

⁃ Систематична підтримка онлайн.

⁃ Видача продуктового набору.

⁃ Видача набору гідності.

⁃ Супровід у важких ситуаціях, де клієнтка потребувала підтримки.

⁃ Перенаправлення до різних організацій, які змогли надати потрібну допомогу.

За цей рік була відкрита кримінальна справа за статтею 126-1 ККУ відносно чоловіка. Жінка розлучилася, хоч чоловік заховав всі її документи і нам довелося їх поновлювати. Переїхала в інший будинок, який тепер є її з дитиною, за сприяння Міжнародної організації з міграції купила котел та деяку необхідну техніку. А зараз чекає рішення виконавчої служби стосовно відмови чоловіка сплачувати аліменти.

Насправді, насильство в стосунках у Дарини почалися ще задовго до народження дитини. Нажаль, їй довелося пережити зґвалтування та побої, будучи вагітною. Навіть після цього вона все ж сподівалася, що чоловік зміниться. Він не продовжив її бити тільки через те, що вона вчасно викликала поліцію, а поліція реагувала на ці виклики.

Та ця жінка є неймовірною, прикладом того, як насправді може змінитися життя, якщо все ж таки довіритися спеціалізованим службам, почати діяти. Дарина все ще відходить від пережитого, чоловік ще місяць тому слідкував за її новим будинком, однак зараз його і близько не видно, чому вона дуже рада. Їй сумно, що пройшло так багато років, в яких вона звикла терпіти, попри це вона точно побачила, на що вона спроможна, скільки в ній сили та любові до дітей, та до себе, що не менш важливо.


Comments


bottom of page